Пекло, розчинене в раю,
або рай, розчинений у пеклі

— Пекло, розчинене в раю, або рай, розчинений у пеклі.

Не знаю.

Хто що побачить, розкуштує, хто як назве.

Але, безсумнівно, наступив новий, невідомий світ, світ страшний, як найстрашніший сон, який попри свій невимовний жах — вабить, як вабить сама бездонна безодня, населена героями і лиходіями, смертними і безсмертними.

Цей світ завжди сам себе мало розумів і ще менше розуміє сьогодні. Люди ж, в чомусь прозрілі, мовчать, або не мовчать, але їхні голоси не чути, бо їх слова — тиша між краплинками дощу.

Хтось десь говорить щось. Але — говорить тільки страх, він знає тільки себе, нічого спільного з життям страх не має.

А що ж я?

— Ну що можу знати я, я лише змінюю попільнички ночі. Мадам.

Фрагмент роману «Бродяга і сліпий кіт».